Пролог
Я не можу жити
Я хочу вмерти
Я не маю бути
Мене треба стерти...
І кожна відмова
Це поразка душі,
І кожне облиш
Це мій крок у пітьмі...
І нічого нового
Лише біль каяття,
Гріхи сильно давлять
Та ведуть в небуття...
Він знову зарізав чоловіка... Так просто, невимушено, спокійно і безпристрасно. Пізно ввечері, на безлюдній зупинці. Дістав свого найкращого "друга," -ніж сантиметрів двадцяти , і всадив незнайомцю, зі спини з лівої сторони, трохи нижче лопатки. "Як кабана, хай кров вийде." - це він пам'ятав ще з дитинства, коли допомагав батькові колоти свиню на якесь свято. Свиню йому завжди було шкода до того моменту, поки вона не переставала кричати, а потім, в нього всередині прокидався первісний звір який хотів пошвидше розрізати мертву теплу тушу на шматки. Батько навіть жартував:- " Виростеш, будеш м'ясником! Це робота якраз для тебе". І це робив він з цікавістю і навіть насолодою, душі вже не було, отже і страждань теж, не варто переживати. Ось і його душа вже давно мертва, відтоді як він втратив ту єдину і двох дітей, внаслідок ракетного удару цієї мразоти по їхньому будинку. Він називав його " Холодний Яків", ніж, це їхній ніж, з квартири, звичайний, кухонний, перероблений, з новою ручкою, щоб було зручно ховати в рукав. Але на цьому ножі колись була кров його коханої, і він вірив що вона разом з ним мститься кожному виродку що винен у цій війні. Яків, так вони хотіли назвати ненародженого сина. Хотіли...
Війна закінчилась років десять тому. Закінчилась випадково, і не так як очікували. Сили НАТО ввели війська на територію вільної України і стали як щит на тих кордонах, де була лінія фронту. Це відбулося відразу після отруєння найкращого президента Незалежної України. І щоб запобігти хаосу і непорозумінням, було прийняте таке рішення. Москальські покидьки не посміли далі йти, і нова країна під назвою " Незалежна Нова Україна", з новою конституцією була включена в ЄС і блок НАТО. Все налагоджувалось, відбудовувалось і розвивалось. Але він не зміг там лишитись...
За невеликий хабар , дев'ять років тому він перетнув кордон і лишився у найогиднішій країні на цій планеті. Він там просто вмирав, але довго, і з яскравими спалахами насолоди і кайфу, коли позбавляв життя чергового учасника " спец операції". За дев'ять років 1003 грішні душі він відправив у пекло. ЗМІ його там називали " Ніж у спину"... Насправді він сам дивувався, як йому це вдається, але роздумуючи над цим, він розумів що країна настільки велика, і настільки гнила, - що роботи йому хватить на дуже довго... Він знав що після смерті,- тілесної своєї, він знайде варіант і буде і далі очищати цю грішну землю від цього тупоголового бидла...
Діставши ножа з тіла, він притримав чоловіка щоб той опустився на бетон і закрив йому рот рукою в шкіряній рукавичці. Хрип так менше дратує його. "А зараз відріжу йому голову,"- подумав, і трохи посміхнувся....
З лівої сторони, від залізничної станції до нього бігло двоє. Він піднявся і зрадів, сьогодні це буде потрійне вбивство...
Епілог
Він розрізає на шматки мерзенне тіло,
Робить це гарно, старанно і вміло...
Кості хрустять, від лайна іде сморід,
Треба на світ той звести весь недорід...
Час іще є, роботи багато...
Треба нам браття все це починати....
ID:
977424
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Послання
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 18.03.2023 21:31:47
© дата внесення змiн: 18.03.2023 21:31:47
автор: Автоном Wish Bon
Вкажіть причину вашої скарги
|
