На сірих стінах сіла віддаля,
Додолу сумно похиливши очі,
І чує,як ій вітер промовля
Безсмертних слів відгомони співочі.
У них жага,і ніжність,і печаль,
Заледве видних обріїв широких,
І світла радість і всечасний біль,
А ще-кришталь світанків яснооких.
О Земле,Сонця силою жива!
Твоєю Мовою лиш Віра говорила,
Нескореної величі дива
Ти своїм Небом Світові відкрила!
Шляхів Твоїх не вміщують серця,
Палають сльози,як Твої Святині
Узрієш часом…Ярого Вогню
Душі дають,незнищені донині
Ти-вічная понад віками є,
Земля,що кровію звитяжною славенна!
Ти-Сила й Правда…сяє крізь віки
Твого безсмертя Сутність незбагненна!(2008)
