Я вірю, що лихе минеться,
Мине, мов й не було,
І більш уже не поверне́ться
До нас ніколи зло,
Яке всю душу розриває,
І труїть почуття,
Коли приходить, прибуває
У нашеє життя.
Я вірю, війни, що тривають
На світі, хай їм грець,
Ураз назавжди позникають,
Зустрінувши кінець,
Який ось-ось вже, серце чує,
Нарешті їм прийде́.
На місці ж їхнім запанує
Той мир, що кожен жде.
Я вірю, що таки навіки
Хвороби всі минуть,
Що проти них дієві ліки
Учені віднайду́ть,
Ті ліки, що їх враз знешкодять,
Зітерши їх на пил,
Що хворим в нас дають і вводять,
Аби набрались сил.
Я вірю, що усі нещастя
Відійдуть в небуття,
Що люди всі пізнають щастя
Єдиного життя.
Та тут лиш вірити замало.
Щоб в щасті всім нам жить,
Аби воно у нас настало,
Потрібно ще й робить.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2020
