Поезії збагнути суть
Жадаю,
Ту суть, що в ній слова несуть
Без краю.
Тому її я повсякчас
Читаю
І, звісно, теж у вільний час
Складаю
Ті вірші, що з моїх думок
Зринають,
І на папірчастий листок
Лягають
Оті мої думки – сини
І дочки.
Лягають легко всі вони
В рядочки,
Що риму також у кінці
Всі мають,
Бо так гарніше думи ці
Лунають.
Але не тільки має буть
В них рима,
А й ще, звичайно, певна суть
Видима,
Яку доводиться в собі
Їм мати,
Аби у певний час тобі
Надати,
Щоб ти, читачу, міг цілком
Відчути
Її душею, а умом
Збагнути,
І ширити всякчас її
Землею,
Щоб щасно жили всі в сім’ї
Із нею.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2020
