В саду моєму тихо плаче вишня. Летять сльозинки - білі пелюстки. Краса її захоплива - колишня... Зриває вітер сльози залюбки. Летять повз мене, падають додолу, Своєю легкістю торкаються руки. Цілує вітер вишню, майже голу, Й несе кудись мої сумні думки. Краса стоїть стривожено казкова. З журбою радість в танці обнялись. Запахла щастям доля полинова... Мені б спинити мить оцю колись.
ID: 982172 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 04.05.2023 17:09:10 © дата внесення змiн: 04.05.2023 18:38:03 автор: Незламна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie