Коли попаду я на небо
коли запитаєш мене
чи був ти щасливий?! що треба!?
що було так добре тобі?!
Йому розкажу про листопад,
що був один день восени,
як очі зустріли кохання
практично вже понад зими
Як міцно тримав твою руку,
та погляд не міг відвезти,
ті очі дивились на диво
і більше вже спать не могли!
Як капельки першого снігу,
розчинули кави стакан,
та руки твої крізь одежу,
проникли у дивний мій стан!
Коли у ночі прокидався
та думав не вже то був сон
і наче дитина щіпався,
до дзеркала наче всміхався!
І в день той хотілось літати,
та подумки наче в раю,
ось мрія нарешті здійснилась
як сильно тебе я люблю!
І тої похмурої днини,
зайшла Ти у кожну клітину,
у серці моєму живе,
частина тепер і тебе!
Я був щасливіший у світі,
жуву що б тебе ще зустріти!
рукою за руку обняти,
і більш вже Її не пускати!
Так буду я жити для Тебе!
буде для нас двох одне небо!
одне на двох щастя у нас,
приводитиме нас у екстаз!
