В моїм непізнанім раю
Де зеленню буяють трави,
Я в серці всесвіту стою
В обіймах ніжної заграви.
Тут неповторний, чистий спів,
Цілюща музика природи.
І без мільйонів зайвих слів,
Повсюдно заклики свободи.
Тут вітер бавиться з дощем,
Бурлять стрімкі, гірські потоки
І ліс закутаний плащем
Тут простягається широко.
Земля врожаями щедрує,
Скарбниці сповнені добра
І щиро світ себе дарує,
Вирує творчості пора.
В моїм непізнанім раю
До неба лиш подай рукою.
Я в серці Всесвіту стою
Живу у злагоді з собою...
Це добре - жити у злагоді з собою Гарний вірш. 
