Буває важко на душі,
Не знаєш, де себе подіти,
То сльози ллються, як дощі,
Не можеш ними володіти.
Поплач в свою гірку годину,
Коли ще сльози в тебе є.
Нехай журба на мить покине,
Сльоза хай силу додає.
Вони очистять твою душу,
і ніби стане іншим світ.
А біль загоїться у тиші,
і ти захочеш знову жить.
Ти поклади все на терези,
Життя піде повільним кроком,
Забудеш всі свої образи,
Бо хтось зробив це ненароком..
Браво, Надійко! Чудова ,душевна поезія. Щирість душі,як теплі дощі...Хай придають віри й надії!Нехай же знову розквітнуть квіти і до життя надихають світлі мрії!
Браво, Надійко! 
Чудова ,душевна поезія. Щирість душі,як теплі дощі...Хай придають віри й надії!Нехай же знову розквітнуть квіти і до життя надихають світлі мрії! 
Мудрі життєві роздуми 
