Когда ты станешь классиком
твои фото с подписью
будут продавать втридорога
говорит моя подруга
фигассиком
отвечаю я
я могу стать классиком
только если погибну на войне
да и то
разве что в шутку
может
когда-нибудь опубликуют книгу
издадут её на грант
но никто не прочтёт
книга будет исчезать
едва возьмут её в руки
а ещё
я могу получить Нобелевскую
Нобелевскую премию по мечтам
этого добра у меня хватает
если бы за мои мечты можно было рассчитываться в кофейне
моё сердце уже остановилось бы от такого количества кофеина
я бы не погиб на войне
не стал бы классиком
фигассиком
за окном: люди
не думал
что для меня эта фраза будет иметь такое значение
и вообще я не поэт
пишу кое-что
но всё больше и больше в моих стихах
проявляется некто другой
как на плёнке в фотобачке
(кстати, как перевести фотобачок?)
и быть может
этот некто
даже
научится ходить
понятия не имею
что со мной
человек
расскажите мне
как быть человеком
это моя фобия.
А пока я живу в собственном мире
антиутопии-утопии
Большой брат высоких деревьев на Валах Подола
Большая сестра длинной прямой улицы
Большой дед ветра
Большая тётка солнца
наблюдают за мной
я под полным контролем
и
внезапно вспоминаю май
последний май зимы
вспоминаю ребят-побратимов
город Дружковку
один из многих промышленных городов Донбасса
как по нему расползаются красные змеи трамваев
осторожно проходят крокодилы маршруток
город жил и дышал
судорожно
как человек
которого только что откачали непрямым массажем сердца
или дыханием как говорится рот-в-рот
город сладкий
здесь производят самую вкусную халву
город глинистый
теперь еще больше гончаров заказывают глину из Дружковки
потому что в Славянске нет доступа ко всем месторождениям
я вспоминаю солнце
что жонглирует Землёй.
А пока
пью эспрессо-тоник
хотите вас подразню: ЭКСПРЕССО-ТОНИК
за окном: люди
вы слышите?
За окном: люди!
Не хватает лишь
кусочка дружковской халвы
и
ребят.
06.08.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
***
Коли ти станеш класиком
твої фото з підписом
продаватимуть утридорога
каже моя подруга
фігасиком
відповідаю я
я можу стати класиком
лише якщо загину на війні
і то
хіба жартома
може
колись видадуть в книзі
виданій на грант
яку ніхто не прочитає
вона щезатиме
як тільки братимеш її у долоні
а ще
я можу отримати Нобелівську
Нобелівську премію з мрії
цього добра в мене вистачає
як би за мої мрії можна було розраховуватись у кавʼярні
моє б серце уже зупинилось від такої кількості кофеїну
я не загинув би на війні
не став би класиком
фігасикои
за вікном: люди
не думав
що для мене цей вислів матиме таке важливе значення
а взагалі я не поет
пишу що-небудь
але все більше і більше в моїх віршах
хтось проявляється
наче на плівці у фотобачку
( до речі, як перекласти фотобачок ? )
і можливо
цей хтось
навіть
навчиться ходити
уявлення немаю
що зі мною
людина
розкажіть мені
як бути людиною
це моя фобія.
А поки я живу в своєму світі
антиутопіії-утопії
Великий брат високих дерев на Валах Подолу
Велика сестра довгої прямої вулиці
Великий дід вітру
Велика тітка сонця
спостерігають за мною
я під повним контролем
і
раптово згадую травень
останній травень зими
я згадую хлопців
місто Дружківку
одне з багатьох промислових міст Донбасу
як по-ньому розповзаються червоні змії трамваїв
обережно проходять крокодили маршруток
місто жило та дихало
судомно
як людина
яку щойно відкачали непрямим масажем серця
чи подихом як то кажуть з рота-в-рот
місто солодке
тут виготовляють найсмачнішу халву
місто гливке
тепер ще більше гончарів замовляють глину з Дружківки
бо в Словʼянську немає доступу до усіх родовищ
я згадую сонце
яке жонглює Землею.
А поки
я пʼю еспресо-тонік
хочете вас подратую: ЕКСПРЕСО-ТОНІК
за вікном: люди
ви чуєте?
За вікном: люди!
Не вистачає лише
шматочка дружківської халви
і
хлопців.
