Ні один мандрівник не спромігся на диво,
Шлях в Едем не знайшов він на карті Землі,
Бо куди б не скакав, на край світу, в сідлі,
Райський сад відшукати, в лісах неможливо.
Не знайти любов там, де її не існує,
Не росте вона десь, не висить, не тече,
Бог, її дарить тим, хто готовий плече
Підкладати в біді, серцем хто серце чує.
Всі закони і догми, стають недолугі,
І втрачається сенс в аксіомах, на жаль,
Древні записи в книгах, нотатки, скрижаль,
Все безсиле, даремне, коли душа в скруті…
Відчуття, резонанс, погляд, дотик і запах,
Це і є Божий дар, що зветься коханням,
Воно часто із болем, поруч з стражданням,
І слідами від крові, на порваних мапах.
Воно часто в розлуках…Та тим лиш сильніше,
Легше вітру та швидше за світло вночі,
І мов двері відкрите, як маєш ключі…
Якщо справді своє, не чуже і не грішне.
Якщо справді твоє, то його ти й не втратиш,
Аж до смерті з тобою воно назавжди,
Наче склянка холодної, в спрагу, води,
Ніби тінь, яку ти, все життя поряд бачиш.
ID:
994929
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 28.09.2023 15:44:58
© дата внесення змiн: 29.09.2023 10:16:24
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
