печаль шоссе дорог гаражей
стоянок для грузовиков авторемонтных мастерских
мёртвых птиц газет на обочине
мостов бюро ритуальных услуг
электростанций церквей церквей церквей
бездомного заснувшего на тротуаре
уборщиков в оранжевых жилетах
высоких труб широких рек
я слушаю песню америки а ты
слушаешь песню америки? кто слушает
песню америки? туристы на таймс сквер
хопперовы отшельники в ночном дайнере
дети на футбольном поле в темноте
нью-джерси нью-йорк коннектикут
104 и 6 FM. 92 и 5 фм. 101 фм.
грусть луны под запотевшим стеклом неба
грусть лета повернувшего к осени
осени только что споткнувшейся
в длинные ночи в холодные короткие дни
куда нас ведет эта бесконечная дорожная разметка
лодки на чернильной реке огни огни
билборды с биллом похудевшим на 250 фунтов
печаль билбордов с биллом печаль одиноких
засвеченных окон в длинных домах
размазанных небрежно по небу
последних полос маженты печаль часа
глубоких синих сумерек жёлтых фонарей
такого тёмного молчаливого автобуса где каждый
пассажир отделён от другого так раздельны островки
надежды и отчаяния что совсем друг друга не касаются
и в самом деле куда они все ведут
эти слишком длинные слишком широкие дороги
22.09.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
++americana melancholica++
печаль шосе доріг гаражів
стоянок для вантажівок авторемонтних майстерень
мертвих пташок газет на узбіччі
мостів бюро ритуальних послуг
електростанцій церков церков церков
бездомного заснулого на тротуарі
прибиральників в оранжевих жилетах
високих труб широких рік
я слухаю пісню америки а ти
слухаєш пісню америки? хто слухає
пісню америки? туристи на таймз сквер
гопперові самітники в нічному дайнері
діти на футбольному полі у пітьмі
нью-джерсі нью-йорк коннектикут
104 і 6 FM. 92 і 5 фм. 101 фм.
печаль місяця за запотілим склом неба
печаль літа що повернуло на осінь
осені що щойно спотикнулась
у довші ночі в холодніші коротші дні
куди нас веде ця нескінченна дорожня розмітка
човни на чорнильній ріці вогні вогні
білборди з біллом що схуднув на 250 фунтів
печаль білбордів з біллом печаль поодиноких
засвічених вікон у довгих будинках
розмащених недбало по небу
останніх пасмуг магенти печаль години
глибокої синьої сутені жовтих ліхтарів
такого темного мовчазного автобуса в якому кожен
пасажир від іншого окремий як осібні острівці
надії і відчаю ніяк між собою не дотичні
і справді куди вони всі ведуть
ці задовгі ці заширокі дороги
