- Ну все таки скажи звідки в тебе мій номер?! - я вже доїдала все, що було на тарілці, а він дивився на мене загадково.
- Ні, це секрет.
- Ну а, може, розкриєш хоча б трошки свій секрет?
- Ну припустимо, що знайомі, але вони просили не називати себе. - Він продовжував посміхатися загадково і це мені не подобалося ніяк.
- Що за знайомі? Ім'я, прізвище? Де знаходяться? - я була невгамовною і прийшла сюди лише заради того, щоб вивідати твій "секрет", а ти тут щось крутиш. Мені було затишно вдома і я не хотіла ніяк виходити на холод. Осінь по-справжньому закритула листям і почала себе показувати з холодної сторони. І так ця осінь була на благо усім теплою, лише тепер посередині листопада почалися поривисті вітри. А точніше сьогодні. Я стала занадто лінивою останнім часом, але мені подобалося усе, що відбувалося. Як добре, що це перша осінь в моєму житті, коли не треба поспішати зранку ні на пари ні на уроки. На вулиці було настільки холодно, що люди перестали ходити до супермаркету напроти цього кафе. Почався такий вітер, що шибки здригалися і, здавалося, що от-от їх повириває.
Запало мовчання. Я вже не знала як перефразовувати свої питання, тому заспокоїлася, змирилася і подумала "ну що ж і так добре, піду я зараз додому". А які ще могли бути варіанти в такий холод? Прогулянки в парку скасовуються, та й в принципі будь-де.
Він порушив мовчання, прискіпливо дивлячись на мене:
- Куди б ти хотіла зараз поїхати?
Я задумалася. Останнім часом все було настільки спокійно, що аж до нудоти. Я підняла праву брову і загадково запитала:
- Може, на дискотеку!?
Він подивився на годинник:
- Ще трохи зарано, тому почекаймо тут. Я замовлю таксі.
Минуло чимало часу, поки під кафе під'їхав темно-синій Фольксваген. На вулиці почало дощити і разом з вітром це ніяк не додавало радості.
Я думала, що цього разу все буде як завжди, нудьга: невеселі танці, пару хлопців в стороні, якісь довгоногі дівчата в колготах з підведеними на чорно очима, не поспішаючі офіціанти і переривиста музика з тривалими паузами. Настрій був веселитися і я ще не знала тоді, коли ми входили до Бомби, що в нього такий самий.
На моє превелике здивування музика була в той день драйвова, на всіх мені було пофіг, ми нічого не замовляли, тому нічого і не очікували, а просто танцювали справа від сцени. Просто?! Ні, це я скромно сказала. Мені здавалося, що ми лише вдвох там і нікого не було навколо. Періодично я бачила обличчя дівчат, які закусували губи і навіть сповільнювали свої рухи зіштовхуючись з моїм поглядом. Але в основному ми дивилися одне на одного, не відриваючи погляду і всіх для нас не існувало. Це була суміш вальсу, танго і клубної музики! Я ніколи не думала до того дня, що чоловік так може вести і наперед передбачувати не лише свої кроки, а й мої. Я не знаю як це можливо, бо я ніколи не займалася професійно танцями, але тоді це була така пристрасть, я знала як танцювати, не вміючи. Це було так красиво. Мені хотілося на мить стати збоку і подивитися на нас. Але я була там в ролі з ним і танцювала. Діджей почав скручувати музику до ліричної і мимоволі я побачила, що він теж за нами спостерігає. Це було прекрасно.
Я відставила пусту чашку з-під кави на столик і перевела погляд на Свята. Він дивився на мене, не відриваючи погляду, і ствердно кивнув:
- Продовжуй.
- Натанцювавшись досхочу, спраглі і мокрі, ми вийшли на вулицю. На диво, дощу не було, вітер стих. На небі було видно зорі і півмісяць. Лише калюжі на асфальті нагадували про те, що було ввечері. Він сказав:
- Я знаю нічний ресторан. Зрештою, тепер вже зголоднів я.
Ми поїхали туди. Судячи з розмов, він добре знав офіціанток і замовляв келих за келихом вино. Собі щось ще й міцніше. Він дивився на мене здивовано і запитально, в його очах було нерозуміння, а я кожного разу, коли відлучався до барної стійки, або ще кудись на кілька хвилин, вправно переливала своє вино до його бокалу, підморгуючи дівчатам. Коли він повертався, тепер вже я загадково посміхалася до свого "секрету". Потім він явно сп'янів, його почало похитувати, почав жалітися на біль в голові, і, зрештою, ми вийшли звідти. Він замовив мені таксі додому, оплатив і більше ми ніколи не бачилися.
Я встала і підійшла до перил, схилилася і задивилася вдаль. Тепер вже тут почався вітер. Свят зробив так само.
- Що зовсім ні разу не зідзвонилися після того?
Я жалісливо стиснула губи:
- Він мені зразу не сподобався. Який сенс? Лише через півроку я дізналася, що він одружився, коли побачила фото, і тоді я подумала "надіюся, що з дружиною ти танцював так само".
- Тобі б хотілося повторити щось схоже у своєму житті?
Я ствердно відповіла:
- Ні, але це було красиво. Дякую тобі, - Свят накинув на мої плечі плед і обняв.
ID:
996035
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Балада
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.10.2023 16:09:31
© дата внесення змiн: 13.10.2023 16:09:31
автор: Окса555
Вкажіть причину вашої скарги
|
