Я ранком кожним без тебе прокидаюсь,
І кожну ніч лягаю спати в самоті …
Цілодобово я сама з собою змагаюсь,
Не бачити тебе – найважче у житті,
Я згадую як ми сварились часто,
Через дрібниці, несамітницю, плітки,
Тепер навіть на це немає часу,
Пуста оселя, фото в рамці та кутки,
Сина з донькою постійно обіймаю…
Так міцно, як колись тебе,
Без вас я, вже життя не уявляю,
У відсутності твоїй, я втратила себе…
Спогади, вугіллям сиплять в душу,
І тяжко так, без тебе всі ці дні…
Але я сильна, нею бути мушу …
Хоч образ твій, малюють очі на вікні,
Не думала про те, що так тужити буду,
Чекати на дзвінок твій… День, чи ніч,
Нестиму на собі, оцю страшенну смуту,
В надії, що знов побачу віч-на-віч…
Зворушливий вірш! Нехай ця розлука закінчиться радісною і щасливою зустріччю!
