Нічого…Нічого…Це ще не кінець,
Ще доля всміхнеться раніше ніж куля,
Розплавленим пострілом, всадить свинець,
І скаже: Ой, вибач, всі знають, я ж дура.
Ти ще повоюєш…Можливо…Та ні,
Здоров’я не те вже, і настрій паскудний,
Що міг, ти віддав, цій триклятій війні,
Хоча й не настав, у житті, день твій судний.
А поки сиди…Гадай чим назавтра,
Вже вкотре, мозолисті зайняти руки,
Цей вибір був твій…Чи може то карма,
Шукати у битвах, душі й тілу, муки?
З тих пір вже надії і плани не ті,
Як десь під Бахмутом посік ворог долю,
Простішими стали всі мрії в житті-
Бо щастя, насправді, коли нема болю.
Туман, це не пам'ять…Майбутнє туман…
Це морок, в якому не знаєш, що завтра,
Чекає на тебе, коли у думках,
Як вижити? Жити? Питання, мов мантра.
У спогадах біль… Осколки у ногу…
В реальності сумно…Думки про всіх друзів…
А поряд пісні, російською знову,
І тільки у траур, звучить «Ой, у лузі…»
Душею сліпі, не бачать картини,
Де вибухи, світ, розривають на долі,
Де матері плачуть біля могили,
Де ворон клює тіло сина у полі.
Не стати героями всім на війні,
Не всім ордена чи медалі вручають,
І бронзові дошки, на сірій стіні,
Не кожного вбитого, словом згадають.
Війна перемеле багато ще тих,
Хто нашу країну пішов захищати…
Можливо не все ти зробити і встиг,
Але, ти Людина, і маєш це знати!
Твої нагороди не тут на землі,
Хоч з болем й проблемами ти вже назавжди
До смерті залишишся на самоті,
Тебе ще згадають….Колись…Бо ти справжній!
ID:
997871
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 05.11.2023 16:13:07
© дата внесення змiн: 05.11.2023 16:13:07
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
