Двадцять три роки тому
І знову тут не про втому
Стою з дівчатами радію
Двері навстіж як стихія
"Окс, твого тата нема"
"Що? Що за балібарда?"
Через рік Барс на колінах
Через два і три як в кінах.
А пам'ятаю сонячний ранок
Мабуть, дев'ять-шість світанок
Розмова весела їх обох
Наче переплетіння епох
Ще напередодні була тривога
Серце на скронях і знемога
Стукіт десь там, я за спиною,
Хоча ніколи не було мною.
А за місяць до того приснився
Сад і люди в чорному. Захопився
Точити олівця для малювання.
Спізнали вони маневрування.
У серпні зелена альтанка
Більш ніж наномовчанка.
Салатове плаття в листочки
По рейках стрибаю як дочка.
А п'ятого мене вона шукала
"Ходи до нас". Таке сказала:
"Я тепер в тебе одна"
Ти була права, а тепер нема.
І Барс теж відійшов здаля.
Дивлячись на все звіддаля
Не розкажу уже "про втому"
Двадцять три роки тому.