А може то і є "Шлях України".
Роздати все міняловим родам і шинкарям?
Свічки весело палять, поруч же - горять хатини..
Не їх.!
Синів не їх -
вбивають по степах!
І нудно плакати вже на отих могилах
І славити героїв, що пішли
- За що Ви, мамо, тато, нас убили?
-З землі, кричать, розстріляні Орли.
Будяк вже на могилах проростає
Осот, несполотий, знов душеньку скував.
Свічник курний, кірпатий чорт гойдає
Вже й піп завчасно, ще живих, за гроші, відспівав.
Закон - на захисті бісівського і блуду,
Судова правда - то одна брехня!
На троні розпальцований іуда
Твій Рід винищує, світле твоє ім'я!
Все продає.
І землю й твою волю...
За що ізнов, - питаю.. Ти упав?
Отам, попід курганом,
В українськім полі,
Де й скіф, козак
Своє життя поклав?
Тобі віддав. А ти - кому ?
Хто житиме тут далі ?
Чи хоч синочка на землі лишив?
Чи донечку маленьку ти любити
Рідную землю, отчу, тут навчив?
Хоча.. її навчають нині "чужі люди"
Там, закордоном.. "неньку пропивать"
Що українка є,- вона забуде.
Англійську буде рідною вважать.
Горить свіча... горить в вікні одненька..
І скільки тих свічок таких простих!
Чиясь над свічкою схилилась ненька
Не серед площь, хоромів золотих!
Не на свічник, у золоті та статках!
Слова пусті бездушні вимовля..
Ні.. Мати сидить тиха у кімнаті
Чи серед степу, "сину.." промовля..
І гіркоти тих слів не можна вже терпіти!
Бо ж сліз її не ладна я зібрать!
Та мрію всю ту "Zраду" в них втопити
Їх душі спопелити, між світами розкидать..
Я знаю, все під владою Bсесвітнього Закону
Що дарували Пращури у спадок навіки
За ним,- отримають НАй кару скору
Всі підли зрадники, бариги і ділки.!
Ан. бук-Стефко
