Снайпер
Легенько палець ліг на спусковий гачок,
Торкнувшись його ніжно, як пір‘їнка,
Синіє зверху неба чистого шматок,
Крізь драний дах розбитої хатинки.
Ковзнув, ледь чутно, змащений затвор,
Дославши смерті згусток у набійник,
А вітер бавився грайливо залишками штор,
Розтріпаними, як старий, облізлий віник.
Зацвірінчав під ринвою горобчик невпопад,
Неначе він на когось там сварився,
В плече уперся прогумований приклад,
Та зі щокою, намертво, неголеною злився.
В прозорих лінзах розчинився гострий зір,
Фіксуюючи найменший порух, вміло,
Десь там, на тім кінці сховався «звір»,
І твердий погляд вже намацав його тіло.
Завмерло дихання, заклякло все навкруг,
Лиш серце в грудях стукало спокійно,
Між його поштовхами, палець потягнув,
Гачок на себе, плавно і повільно.
Той «звір» далекий, постріл не почув,
Ту кулю, що для нього, не побачив,
Він просто головою навзнаки кивнув,
І кров‘ю з мізками свій триколор позначив...
Злетів над териконом чорний птах,
Горобчик замовчав в дірявій стрісі,
Приціл оптичний у міцних руках,
Чергову ціль шукав в ранковім лісі.
ID:
1000755
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 13.12.2023 09:54:33
© дата внесення змiн: 13.12.2023 09:54:33
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
