Ще рік тому на зустріч ми чекали.
Нам кожен новий день за вічність був тоді.
Як вистачило часу так замало,
Роздерти душу на шмаття мені?
Болить, щемить і хочеться завити -
І все це зайве в натовпі глухім.
Як мріялось доспоку разом жити,
Тепер із болем я живу самий.
Байдуже все. Світ навкруги тьмяніє.
Ось ще один не впорався з життям.
Я заздрю тим, кого кохання гріє,
А не штовхає в прірву небуття.
