Та чорна вуглина вуалька серед золи купається
Чорніша за саму чорноту,
Давно не боїться нічної темряви
І з усіма на ти
І хтось у вуглині
як у золі колупає залишками чорних багать
Та із обвуглених дров…
І щось знаходить випадково
Зола серед вуглин…
І мимо проходить крізь вітер та вечір
І чорний пил піднімаючи, йде…
Та й недаремно чорна зола у вуглині знаходиться
Все одно холоднокровно йде…
Дійшавши до краю землі почала вибухати
Велика пожежа, залишаючи сліди
Золи серед вуглини навіки…
То вітер та ніч, і білий пил, піднімаючи і розганяючи іскру,
Вогнем ходить по золі серед вуглин вуальки,
Малює та чертить казку новий світанок,
Будує Храм світла на золі вуглини
І бачу, то мерехтить на золі вуглини жменя вогню.
Теплом обдаровуючи світанок
