Різдвяні свята у дитинстві, мов казка,
Яка із роками чарівною стала.
А пам’ять-це ніби в минуле підказка,
Зимова стежина туди завертала.
Велика, квітчаста, яскрава хустина,
На неї розлігся сам Пан Коровай.
Цукерок дві жмені, ще три мандарини,
Кренделики сипляться вже через край.
Зв’язавши краї у вузол, мов на згадку,
Насипавши повні кишені зерна.
Я йшов до хрещених співати колядку,
«Вечерю» любила носить дітвора.
Мороз підганяв і пощипував щічки,
А місяць із зорями шлях освітив.
Святвечір настав, біля Образу свічки,
Господар кутю і себе охрестив.
Родина сідала і славила Бога,
Який народився у яслах колись.
А я засівав їх зерном із порога,
Бажав їм здоров’я, щоб мрії збулись.
І скрізь по країні чарівність витала,
Колядки лунають і сиплють зерно.
І так буде завжди, нас Віра з’єднала.
Христос народився!Славімо його!
Олександр Степан .
