***
Осіння Муза надихає знову.
Квітучим подихом тихенько обійма,
З глибин душі даю я волю слову
Про Осінь, що співає жартома.
Співає Осінь пісню золотисту,
Акордами багряних хризантем,
Даруючи красу свою ігристу,
Подалі від розлуки і проблем.
Її слова лунають поміж вітер,
Дощем відлуння чути вдалині.
І мудрість непохитна поміж літер
Осінніх днів у площі множини.
Люблю цю пісню Осені прекрасну,
Люблю ці дні, що Осінь нам дає.
У ній я оживу, а не погасну,
Наснагу до життя вона дає…
