Раз злетілися на сходку птиці
Обирать нову царицю,
Грало фарбами навкруг,
Наче цвів веселий луг.
Серед птиць ходила галка:
Дзьоб як швайка,хвіст як палка,
Пір"я чорне як смола:
Незавидною була,
Стала галка птахів смикать,
Та на себе пір"я тикать.
Рве пір"їночки собі:
Жовті, сірі, голубі,
І зробилася такою:
Гордо - пишною, рясною,
Що гукнули птахи всі:
Ось Цариця по красі!-
А раптовий вихор- вітер:
З галки пір"я вирвав, видер,
Геть розкидав і поніс
Через гору, через ліс.
І лишилась птаха бідна:
Знову чорна, жалюгідна...
Що на себе не тули,
Не діждеся похвали,
Як нема тієї вроди,
Що дається від природи.
