Не лайтеся!
Така справа!
Не торгую словами я.
Закинулася й обважніла
золота голова моя.
Нема любові ні до села, ані до міста -
як же міг я донести її?
Кину все, відрощу бороду і лісом
піду дороги плести по Русі.
Відцураюся від поем та віршів,
кину торбу за плечі,
тому
що в полях золотих забулдизі
вітер більше співає аніж кому.
Буду їсти цибулю з бруквою
і, бентежачи нічну імлу,
буду голосно сякатися в руку
і дурня валяти у степу.
Не потрібно мені більших досягнень,
ніж заснути у час почуттів,
бо без ціх дивацтв останніх
я не бачу себе на землі.
2024
