Точиться війна
В нашому краю.
Вкрай страшна вона.
Гинуть у бою
Люди. А життя
Лиш одне на цім
Світі. Вороття
Вже не буде в нім.
А війні на це
Байдуже. Вона
Б’є нас у лице,
Мучить, розпина,
Серце все дере
Лиш без співчуття
Перш, ніж забере
Скарб наш – все життя.
Та не здаємось
Ми їй, а щосил
Боремось, б’ємось,
Щоби небосхил
Знову мирним вкрай
Став, вона ж пішла
Десь за небокрай
Й більше не прийшла
В наш коханий край,
А щоб жи́ли ми
В ньому всі украй
Щасними людьми
Неповторну мить
Кожну – цілий вік,
Доки він умить
Не мине навік
В світі цім земнім,
В рідному краю,
Щоб прожити в нім
Вік свій, як в раю.
Євген Ковальчук, 07. 12. 2022
