Зоряне небо і місяць, і я.
Трави і квіти, і хвоя, і тиша...
Вічність ночами літописи пише...
Гори невтомно на варті стоять...
Дихає холодом темна ріка,
Вітер у вітах замріявсь й дрімає...
Духи лісні лиш не сплять і примари...
Чи не даремно, чи треба, чи марно...
Вічність, навіщо я...Хто я така...