Прийди до мене, світле щастя,
У думи й почуття,
Аби минули всі нещастя
Й впродовж всього життя
Вони не виникали більше
Ані на жодну мить,
Бо прагну в світі я найбільше
Лише з тобою жить.
В тобі я сенс життя вбачаю
На світі цім земнім,
Заради тебе поживаю
Щомиті я на нім.
Без тебе я – немов пташина,
В якої крил нема.
Без тебе світ весь – порожнина,
Сама лише пітьма.
Коли ж тебе у серці маю,
Я, наче пишний цвіт,
Прекрасно й буйно розквітаю
На весь цей білий світ.
З тобою виникає сила,
Щоб я життєву путь*
Прошов, й мов ангельськії крила
За спиною ростуть.
Й несуть вони мене з собою
В той світ, в якім би жив
Я завжди разом із тобою
Й ніколи б не тужив.
Та, світле щастя, не тужив би,
Я і на світі цім,
З тобою я щасливо жив би,
Звичайно, і на нім.
Аби лиш ти було зі мною
Впродовж мого життя,
Щоб розлучила нас з тобою
Лиш тільки смерть моя.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 23. 11. 2020
