Ну з чиєї, невтямки, вини
повна скрута кольорів у спектрі.
Вкотре, потай, чорно-білі сни
зазивають у дрімучі нетрі.
Викликають приступи журби,
хвилю невдоволення ворожу.
В лісі нишпорю якісь гриби.
Дивина – щоразу їх знаходжу!
Плутаю вві сні на всі боки,
тиша скрізь, ніщо ніде не рипне.
То в руках несу боровики,
то маслюк до рук моїх прилипне.
Сни такі уже десятки раз
до зорі хвилюють прикро душу.
Мабуть, я збираю біль образ,
їх затим спокутувати мушу.
Може доля нишпорить моя –
незговірливий затятий месник,
там шукає вкотре Солов’я,
треба просто голову підвести.
Доки мій триватиме двобій?
Вже пора сни кольором росити.
Скільки ж треба ще мені грибів
з глухомані уночі носити?
2012
