Назару Євдокімову
Прийшов воїн в рідну хату
З кривавого бою,
Обняв, що є найрідніше,
Що завжди з собою
Носить в серці у окопі
Під шквальним вогнем,
За що йде на люту смерть
З відкритим лицем.
Тиха ніч лягла на дім
Травень теплом гріє,
Місяць хмарами пливе,
Обрій златом сіє...
Зайшов тихо у кімнату,
Спить дочка й дружина,
Присів й дивиться на них,
Чи ж мирна людина
Збагне, зрозуміє
Ту велич буття?
Що ціннішого немає
За ці два життя,
Які він оберігає
Далеко від дому
І всього на десять днів
Отут скине втому.
Який простий й надвеличний
Час у ці хвилини,
Коли бачить мирний сон
Дружини й дитини.
Залишилось пару днів,
Яка ж їм ціна?
Невже може душа просто
Їх спити до дна?
Ні. Залишить на ковток,
Коли канонада
Буде небо розривати
Із вражого "града".
Вбереже отой ковток
Воїна родині
І таких ще сотні тисяч,
Що служать країні.
Слава Вам Захисники!!!
Вам Героям Слава!!!
Не пройде, коли Ви є,
Кривава заграва.
24.05.2024 р.