Немов роки не бігали з гори ще,
і я не сивий, і живі батьки...
Перебираю мотлох на горищі —
гортаю час від себе й навпаки.
Що в нім було? Чи є за чим жаліти?..
Нечасті свята, зібгані слова...
Там ваше, мамо, коротеньке літо
і ваша осінь, тато, дощова.
А про весну і згадувать не варто —
нектар травневий випила війна.
І ви жили, як інші — за стандартом:
наряд, підряд, парад і посівна.
Ви про Канари не чували зроду.
Ви щастя відкладали на колись.
Вам злодії від імені народу
невтомно "совершенствували жизнь"...
Вас вже нема, ріднесенькі, а ви ще
і не жили, здається, до пуття...
Перебираю мотлох на горищі —
куценькі віхи вашого життя.
---
душевно... коли минулого року померли дідусь і бабуся теж так перебирали, згадували, сумували...
