Чи повернуться ті, що поїхали долю шукати?
Хто майбутнє в думках не таким уявляє собі.
Хто востаннє ступив за пороги батьківської хати
І в сльозах материнських застигли, немов в бурштині.
Через Вайбер пришлють закордонні гарнесенькі фото
Іще ввечері, інколи будуть дзвонити туди,
Де частину себе залишили заради роботи…
І подалі сховали малих діточок від війни.
Майже кожна родина в розлуці і горем розбиті,
Як дійшли до такого? Провину ніхто не бере.
Батьківщина страждає і чорними нитками зшита,
І щоночі у снах з за кордону чекає тебе.
Розлетілись мільйони, шукаючи кращої долі
І на мові чужій спілкування ріднішим стає.
Вже посохли жита і невидно волошок у полі,
Тільки мама в сльозах, на коліна в молитві стає.
24.06.24р. Олександр Степан.
