Як мало потрібно для щастя...
Душевного краплю тепла
І вже не турбує негода,
Й спадає щоденна зола.
З коптіння у праці й турботах,
В проблемах і суєті,
Щоденно-рутинній гризоті
На людях чи десь в самоті.
Не можемо вийти з ґалопу,
На швидкості бачимо даль
Ідемо з Європи в Європу,
А в нас ж є своя Пектораль.
Її треба тільки підняти,
Вона поруч з нами навкруг
У безліч смарагду відтінках,
Які відкриває нам луг,
Дарують ліси і приліски,
Дарує нам наша земля,
Прийміть ті щедроти за даність,
Щоб десь не тужити здаля...
28.07.2024 р.
