*****
Прокинувсь я. Розплющив очі.
Настав день. Вже немає ночі.
Ніч темная уже минула.
Неначе теж вона заснула
Собі на певную годину,
Зустрівши сонячную днину,
Яка прийшла, яка прибула
І світлом світ весь огорнула.
Адже її пора настала.
Вона вночі, як я, теж спала,
Немов маля, немов дитина,
Неначе справжняя людина,
Що засина з настанням ночі,
Заплющивши у мить ту очі.
Можливо, буде днина тая,
Як попередняя, простая.
А може, в день цей справжнє диво
Відбудеться. Усе можливо.
Ну, що тут думати-гадати?
Нам не дано напевно знати
Цього, та гірко горювати
Не варто. Треба працювати
Як слід. Й удача посміхнеться,
А лихо все, що є, минеться,
Навік у невідомі далі
Піде, якщо ми і надалі
Належно будемо робити.
Тоді лиш будемо ми жити
У щасті протягом усього
Живоття* нашого земного.
*Живоття – діал. Життя
Євген Ковальчук, 02. 02. 2021
