любий не бий..
Переляк,біль, у несподіваній розгубі,
Мов дзвонарем забито розпачу набат дзвінкий,
Застрягле на півслові звичне"любий!"
Змінилось шепотом в болючому"не бий..."
Хоч потім будуть квіти і букет пробачень,-
"По п`яні все,-я був як сам не свій."
Та світ змінився вже,набув інакших значень.
Обмеживши у просторі наївність твоїх мрій.
Народна дурість каже:б`є-то значить любить,
Ревнує,отже,має почуття.
А ти надієшся, що час усе розсудить,
Терпітимеш надщерблене життя...
За першим разом прийде потім другий,
І не терпітиме вже він твого плачу,
Переночуєш ніч в найкращої подруги,
Та в серці спалиш траурну свічу...
І може б заховалася у втечі,
Та в лоні носиш плід-його дитя,
Вагання тисне тягарем на плечі:
Боїшся одинокості буття...
