Я тут, вночі, далеко від Столиці,
Вдивляюсь в темряву, не склепуючи вічі,
Чи просто виявить на слух,
Коли летить кацап- іранський дух.
Щоб знищити нікчемні скрєпи тут,
Та перетворити те у гній і бруд.
Щоби оте з темряви в землю впало,
Й на небі нашому ніколи не літало.
Сашко, він головний, бо кулемет тримає,
Дмитро, його заступник, тож допомагає,
А я, що можу - прожектором свічу,
Чи то тримаю в тій ночі “свічу”....
То хай то буде крапля в допомогу,
Чи мій маленький вклад у Перемогу,
А холод, зуб на зуб не попадає,
І заховатися не можна та й куди немає.
Отак проходять темні довгі ночі,
А ген на сході, Сонце відкриває очі.
В.Небайдужий.
(Із пережитого, Чернігівська область, жовтень 2024)
ID:
1024759
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 21.10.2024 09:30:48
© дата внесення змiн: 21.10.2024 09:30:48
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
