Навесні рікою проливались сльози,
Сік мов кров прозора капала до ніг.
Обрізали довгі виноградні коси,
Що перебороли і мороз і сніг.
Ті що залишили, міцно підв’язали,
Розпускало листя там де зажило.
Грони немов іграшки із лози звисали,
І зплітали вусики молоде стебло.
Серпень загадковий разом з сонцем грається,
З листям винограду вітер заграва,
Урожай перлинами з медом наливається,
Полинами пахне скошена трава.
Кучерявий вересень урожаєм балує,
Стигле гроно чавиться, виділяє кров.
А дубова діжечка нотки винні згадує
І чарує зілля для пісень розмов.
Запах літа разом з поцілунком осені
У кришталь прозорий міцно заплелись.
Тут години радості і хвилини зморенні,
Ще й роки червоні долу пролились.
25.10.24р. Олександр Степан.
