* * *
Рубіж окреслив вже, чи ти ще десь поблизу
блукаєш день при дні рядками каяття.
Знов осінь залюбки розпочала репризу,
і все ж у кожній грі нові є відкриття.
Невже межа на відстані, надія вгасла...
Врізнобіч нас розводить кожний крок.
Малює осінь всюди золотисті пасма,
бере, ймовірно, жовту фарбу у зірок.
Кордон розкраяв душі, чи то небезпеку
учув, випрохуєш тепла на двох.
Гримлива злива нагадала літню спеку,
а блискавиця підняла переполох.
Ти вже далеко, чи мені все сниться,
то повернися, чуєш, й розбуди скорій…
Осінній сум.
У тишу злинула синиця
дістатись до весняних справжніх мрій.
