Прикриті вії, змочені холодною росою
І тьмяний приморозок на тонких губах,
Щемливий дух вина, що ще витає над тобою
І полохлива тінь життя в твоїх очах.
Нахабний вітер змішує з пилюкою
І мрій, і снів твоїх рукопис на папері,
Розносить по землі, вкриває знов багнюкою
Лиш їй одній присвячені поезії.
Останні спогади з життя біжать перед тобою,
Останній день такого молодого ще життя…
… Знайоме місце зустрічі і квіти за спиною,
Її чарівна, мила посмішка, її краса…
А потім сльози, крик, образливі слова
І біль, що залишив на серці тільки рани.
Холодна лавка, пляшка доброго вина
Й остання пісня під мелодію гітари.
Залитий кров’ю не розтоплений ще сніг
І дзенькіт скла розбитого завмер в вухах.
А в пам’яті зостались тільки кроки її ніг
Й останній поцілунок на твоїх губах.