Жила - була собі іграшкова кицька, звали її Маня. «Сумне у мене життя»,- так вважала вона. Цілими днями та ночами паперова кицька тільки і мріяла про те, щоб навчитися літати як птахи за вікном і піти геть з цього будинку.
Колись давно вона була важливою персоною. Всі в домі говорили про неї, а тепер ніхто не звертає на неї увагу. Квітку, сусідку раз на тиждень обов’язково поливали водою, а про неї забули…
- Не потрібна я нікому, думала Маня.
Одного разу в восени сильний вітер відкрив вікно і …Маня полетіла, летіла по вулиці, щаслива, горда …
- Нарешті, тепер всі мене помітять!
- Я вмію літати, я птах!!!
Але недовгим було щастя Мані. Вітерець покружляв, покружляв та скинув кицьку в річку…
- Здійснилась моя мрія, я навчилась літати, тепер я і плавати навчуся!
Ні кожна мрія варта того щоб потратити на неї життя. Але жодне життя нічого не варто без мрії.
