змарнований день
ховався в далені
і не вернути його тобі
нажаль не видно ні душі
і плаче соловейко на світанні
тебе кохаю
а ти мене чомусь вже ні
і більше не скучаю
і не бачу у вісні
не каюся більше Богові й людям
несу твій образ по житті
і ловлю ніжні риси на лиці
люблю тебе
звучить чомусь трагічно
і згадую тебе я в забутті
чомусь так страшно але вже не дивно
лунають нотки у душі
через усе життя від днів тих юних
від днів ти спогадів сумних
щасливі миті промайнули
ше не забувся образ твій
твої долоні і любов,
що зігрівали ніжні квіти
які росли лише для двох
через життя я пронесу
я не забуду, збережу
