листопадовий шлях захолоне, мов чай
метрополітен-осінь - ти сни й помічай
коли точки розп"яття гілок
попід небом стають стигмами
і ці дні - наче танець зів"ялих пір"їн
і її, ти помчишся шукати її...
до зими б встигнути
і ти підеш дорогою несподівань
де до неї - музично-малий інтервал
- не ховайся за осінь, без тебе
в сльоті цій так темно, так...
й надламається світ, наче грецький горіх
та ж розпустить всі коси між днів і доріг
що на рівні небесних світил
викликає затемнення
ти шукатимеш всюди, де сни й міражі
вічний біг від межі до своєї межі
а вона лиш помаше рукою-дощем
над нічними сторожами
ну а ти у одвічній осінній гульбі
цілувамиш тих, що здалися тобі
з нею так схожими