Шалене кохання моє неповторне,
Та сила енергіїї моєї розбомбила тебе,
Та пристрасть моя тебе дуже лякає
І ти втікаєш,від того,спокою шукаєш
Для тіла і душі,
Старієш мабуть, старієш уже,
А може внутрішня лінь і непотрібно тобі таке,
Хочеш, щоб наймичка-одаліска була та й усе.
Не для мене дивне кохання твоє,
Бо я люблю дике,
Коли зривають одягу ланцюги
І кричать у захваті від щастя викиду єнергіїї тої,
Залишаючи рани від цілунків на тілі,
Печаті пристрасті і любові,
На згадку на день до наступної ночі
І так до самого вибуху" везувію", невгамовної внутрішньої сили.
