Терпка хвилина із солодким
присмаком
Влилась у келих захмелілих дум
Про сенс буття, з якимось
дивним ризиком
В якому змішані забава й сум
Вуста скропилися незвичним дотиком
В очах блищать нестримні почуття…
Хтозна, чи одиницею чи нуликом,-
Вони ввійдуть на завше до життя?!
Малює осінь загадкові обриси
Обірвана лоза плете туман
В скляній вуалі, - розжеврілі помисли
Гортають по-сторінково роман
У нім усе, - загублене і знайдене
На стежках випадкових мимоліть
Колись забуте і лиш щойно згадане
Пульсуюче, у серці тріпотить
День розірвавсь на кільканадцять
кусенів
Цукристий вітер пеленає синь…
Якщо живем, то й відчувати змушені
Інакше перевтілимось у тінь
А їй не місце серед саду гронного
У пахощах безкраїх хлібних піль
Де дзвін бурштиновий
неба бездонного
До себе заклика медовий хміль
Малює осінь загадкові обриси
!!!
