Переплелися в голові думки,
і серце рветься стомлене наволю,
Так хочеться від світу утекти,
закривши тихо двері за собою….
Я а не йду…лише тихенько плачу,
гарячі сльози болю у очах,
І лиш одне,таке просте питання,
чи любиш ще мене,чи все вже так:
Так просто,бо так треба,бо так добре,
Бо двоє діток,бо якась сім»я,
бо так у всіх,або нема де дітись,
Чи маєш інші для пояснення слова?!...
Тож знай,що я нехочу «так як-небудь
А хочу,щоб була міцна сім»я,
Й почути хочу,що й тобі це треба,
та щоб були це не пусті слова.