Лунко падають яблука в трави осінні некошені,
Ранній вересень в вись піднімає пекучу росу,
В казку осені ми ненароком з тобою запрошені,
В цю нетлінну, магічну, даровану сонцем красу.
Вітер грається вранці покосами, снами й туманами,
Теплим маревом, блиском, вгасанням зірок,
Відчуваєм себе навіть ми досконалими,
До блаженства лишається мить, до спокуси – ще крок.
Довгі ночі і спека, і пекло, і смуток
Про загублений день, про забутий, залишений рай.
Осінь – віра, надія, любов і покута,
Не губися за обрієм, з вітром в степу, не зникай.
І запалені зорі, ці свічі, ці мрії! За обрій
Закотилося все, все лихе проминуло, пройшло,
Тільки добре, найкраще, от бачиш, лишилось лиш добре,
Серце берег любові і спокою , й віри знайшло.
Червоніють в траві іще яблука навіть не збирані,
І виблискує в сонці ще тепла осіння, мов перли, роса,
Нам махають крильми журавлі із далекого вирію,
Знов здіймаючись з болем в чужі крижані небеса.
Тихий шлях споришевий під хатою густо так стелиться,
За межу на помічено вкотре тікає наш день,
Завтра осінь-чаклунка в цей край веселковий повернеться,
Тільки ти вже ніколи сюди не вернеш, не прийдеш!
Осінь грається снами, дощами й покосами,
Сяйвом зір мерехтливих, моїх і твоїх таємниць,
Відчуваєм себе навіть ми тут відверто-серйозними,
В цім краю перших мрій і червоно-кривавих зірниць.
Гарно! Теж дуже люблю осінь і багато пишу про цю чудову пору. Чудові у Вас образи,майстерно пишете.
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
треба жити серед тих місць, де можуть народитися подібні образи. У мегаполісі цього ніколи не відчуєш. Цей вірш написаний давно, якраз в розпалі серпня, все, що я писала, особисто пропускала через душу і власне сприйняття, - я рада, що Ви це відчули. Ваша поезія про осінь також надзвичайна, від неї віє справжньою українською природою, полями, квітами, покосами, урожаєм, селом, людською працею. Це все я дуже люблю, наше, українське.
Оценка поэта: 5 Дуже сподобалось, дякую. Добавляю собі в "обране"!
Стелитись виправте на стелиться, - розумію, це не помилка, просто так іноді буває...
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, виправила. насправді, цьому віршу вже більш, ніж 7 років. отака от я була лірична натура в 11 класі!