А сніг продовжує падіння,
То вверх, то вниз, під ноги.
Уже мій час визбирувать каміння
Й на перехресті обирать дорогу
Чи не найвища є пора?
Аби я Щось впустила-зрозуміла?
Як завжди, знову зі словами гра
І рима щира й посивіла...
Чи стане моє слово віщим?
Чи пролетить крізь мить століть?
Хоча... для чого це мені? Навіщо?
Коли поќи пустий листок під пальцями лежить...