Не йди супроти себе в тишині,
Коли шкрябеться пустота у вусі,
Коли безсилля заплело думки
І втома переплутала всі ноти,
Коли зіниці котяться до дна,
Коли простим папером стали всі банкноти,
Коли ти зрозумів, що за вікном - зима,
Коли тобі не треба більше друзів...
Не йди супроти себе на листках,
У вірші чи у слові не заплутай,
І не злукав, поете, не злукав,
Коли писатимеш про болю пути.
Коли лежатимеш на своїх небесах,
Чи як горітимеш в своєму пеклі,
Воно твоє, зросло у твоїх снах,
Тобою і затягнене у петлі.
Не йди супроти себе у бою,
Пожертвуй кілограмом егоїзму...
І знай, ти животієш сиротою,
якщо людей любив лише крізь призму...
