|
Ми не можемо більше так жити, але і померти - не вихід… Замкнулися у власних світах і в результаті нема, що по собі залишити…
З дорослішанням забуваємо про те, що мріяли дітьми! Не можна нейтралізувати бажання чи заховати думки, бо це є смішно!
І не говоріть мені, що ви ні про що не мрієте…НЕ ПОВІРЮ!
В житті є лише 4 питання, які мають сенс : що священне? Із чого створена душа? Заради чого варто жити ? і заради чого варто померти? На всі ці запитання лише одна є відповідь – тільки кохання!!!
Іноді настають секунди, хоча ні - це години щодня , коли мені так хочеться повернутися назад…Розум(середній мозок, нейрони, дендрити, гіпоталамус) говорить занадто розумно, але є такі речі, які не дано йому зрозуміти. Потрібно щоб не дуже придумувало собі серце(феніл і теламіни,дофаміни і катихоламіни), адже вони лише хімія, просто різні реакції.
Серце благає кохання. Воно необхідне кожному з нас, хоч і не всі це визнають!
Та люди забувають, що із всього, що вічне - найкоротший термін в коханні...Наш розум наче ненавидить усе це, тому і заперечує, бо його наче відключають коли ми закохуємося.
Якби хоч на мить можна було вимкнути совість, надто заважає.
Як тільки когось зустрічаємо, то спішимо, грузимось, боїмося кудись запізнитися і мозок душить нас дофаміном... Тоді будимося серед ночі ,ато і зовсім не спимо..Серце так робить, наче боїться , що одного разу будемо сидіти над іменинним тортом і битися в істериці , бо все це минуло, а воно так і нічого не пережило: жодної вартої аритмії, ніодної романтичної тахікардії, або хоча би мерцання передсердя. Можливо, боїться, що, якщо битиметься для однієї і тієї ж людини ,то виникне почуття втрачених можливостей
чи думається це все минеться ,що це все лише тимчасові порушення,
реакція на холод чи пустоту, і всезагальну рівнодушність? Але потім ми не можемо жити без цих порушень..і так хочеться , щоб вони продовжувалися.
Лише поступивши в місто ,яке я найбільше ненавиділа, змогла зрозуміти, що все в цьому житті не випадково…
Як казав Ларошфуко: «Лише досягнувши кінця того, що ми знаємо, опиняємося на початку того, що слід було відчувати!»
ID:
185884
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.04.2010 05:04:05
© дата внесення змiн: 24.04.2010 05:04:05
автор: VEDETTA
Вкажіть причину вашої скарги
|
