Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радченко: *Я і осінь - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 06.01.2013 - 15:15
Чудово передала стан душі! Я, як музикант, багато разів грав на похоронах і кожного разу такі думки приходили в голову... Особливо на старих вікових кладовищах, де вже не ховають масово, а іноді підхоронюють... Недарма це називають "на вічному покої".А нові сучасні кладовиська і по назві, і по суті більше схожі на склад продукції - і такі ж величезні, і такі ж гамірливі, і хто кращий пам"ятник придумає. Але то все для себе... Покійнику треба вічна память і вічний покій. І щоб іх провідували близькі. І щоб приходили такі гарні філософські вірші... Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анатолійович. Я люблю бути на кладовищі одна. Правда, чоловік мене привозить і чекає в машині, бо знає - мені треба залишитися самій.Тільки там можна розмовляти з минулим. Вдивляюся в фотографії і придумую, як жила та чи інша людина.А зараз все частіше зустрічаєш могилки тих, кого знав не дуже близько і думав, що ця людина живе собі потихеньку. А виходить - навпаки.А може це просто наші роки? Дякую. Дуже рада зустрічі.
Vogneslava_Svarga, 04.04.2010 - 21:10
Шановна, це просто чудово! Ви талант... )Нагадало мене саму вчора... У нас в місті цвинтар отак на горі... А місто - внизу, як на долоні.. І така біганина там, внизу,стільки клопоту, галасу... Кожен спішить кудись, в кожного свої проблеми... І вони найважливіші! А на цвинтарі тихо... Навіть пташки не співають... І мимоволі замислюєшся: а чи варто?... Все життя отак, щоб зрештою опинитися тут... ( Я обожнюю приходити туди. Так і до мене колись прийдуть, дійсно... Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бонні, дуже вдячна за оцінку мого вірша.
|
|
|