Прощай горілочко, прощай!
Так довго були ми з тобою,
Тепер мене чекає чай
І я зап’ю його водою.
Я все що мав тобі віддав –
Здоров’я, молодість, удачу,
Я не любив тебе – кохав
Свою п’янку нестримну вдачу.
З тобою був я цар і бог,
Підвладним все тоді здавалось,
Що на тверезо не збулось,
В хмелю негайно-враз рішалось:
Всі друзі вірними були,
Жінки неначе примадонни.
Ішли роки та як колись,
Шукав я дно твоє бездонне.
У пляшки шийку обнімав,
Стакан в руках тримав постійно,
У тобі міри я не мав
Та все минуло безнадійно…
Тепер, як сивина цвіте,
Прийшла пора нам розставатись,
Бо і здоров’я вже не те,
І пристрасті уже не знати.
Влаштую вам прощальний бал:
Наллю вино, шампанське, віскі,
Мартіні й пиво у бокал
І з коньяком відсьорбну трішки.
Прощай мій друже алкоголь,
Віднині нам не по дорозі,
Нехай гризе мене печаль
Та все я витерпіти зможу.
Синдром похмільний я зборю,
Бо лиш одне напевне знаю –
З тобою, як свіча, згорю,
Без тебе, як кришталь, засяю!