Я так сумував весь вечір за тобою,
Сумував безпомічністю своєю.
Сумував за час несказаних для тебе слів,
Невиявлених почуттів, які недоречні з ними, Мила.
Я сумував за тим, за чим ти ще не зрозуміла,
Я радів і тішивсь, що ще за часом цим ми не поспіли.
Сумував і перебивавсь сльозою почуттів,-
Любував би весь час,
Милував би весь час, -
Нема з ким!
І непокоїть мене не та причина за котрої я сумую,
А те, що непокоїть твої сили.
І підлаштунок моєї свідомості твоїй,
У цілях порозуміння, перебивав жагу душі і тіла,
І їх важливість почуттів.
Немає слів, немає слів, -
Сказав безсилий дикий звір.
Все залежить, як далеко ти зійти зумів,
Безграційність: мотив всіх,
Щастя принесе для тих хто далі йти постиг.
